От клять, дуже заморився, річ толкая, утомився
Всуну руку я в кармана, тай побавлю отамана
Якщо річчю староскладной, і бувальщиною ладной
Вам я ще не надоїв, та й ребро ще не доїв.
Щоб усі у курсі були, що твориться в самом ділі.
Чухнем риссю в акурат, до Царя в престольний град.
Волей Господа в тих порах на Русі сидів монарх.
Був він жизнью богохульний, тільки друзів не брав вірних.
Не стерпів на старість літ.
Але мав такий совет:
Пузом в нас ніхто не вічний, вік наш грішний скоротечний.
І кому тут наливать, Царський посох передать.
Із Царицей живем мило у коретті на седеньї двоє діток поробили.
Всі по чарці вже вгасили, всіх в Бояри посвятили.
Пиво хмільне налива, інієм покрилась борода
Насопився Царь Гришко, не просте це ремесло.
От зібравсь він з думой хитрой у платі досками оббитій
Сам Буруля з Гетьманата, Клим у чині адвоката.
Разом з ним Шевченко, думи, о і кондиціонери дули.
Сто монахів-чернеців, двісті писарів-дячків
Стовбових бояр не мало, спекулянтів, хто попало,
Богословів-мудрецов, воєвода від стрельцов
Щоб соборно всім рішать – Русь в чиї руки передать.
Слово вверх бере Гетьманство
-Дай же мовить Ваше панство
Ми всі п’янки і дела помним довгії года,
Наші предки досить слави роздобули для Держави
Так, із наших, надо брать, можем девок ми кохать
Будем род наш умножати, край наш рідний розширати.
Слово просить Адвокат, чи то сват чи то чийсь брат.
- Ми судачим в разних царствах, в іноземних государствах
І кругом свої закони – нам податок і офшори.
Може нам із заграниці із інвестором подружиться
Буде в ділі нам приход, і казні твоїй почет…..
Тут Шевченко зажурився, вуса витер нахилився
І сказав такі слова, буйна в нього голова:
То все фігня, то все червоні з пивом раки,
І та любов,червоні маки,
Безсонні ночі без кохання,
І те кохання без висипання,
То все фігня, то все червоні з пивом раки,
Лиш тільки ти і я...
Та й ти - фігня, лиш тільки – я у цьому світі буду царювати!
