Сучасний Кобзар. Друзі мої, друзі мої… (дума про друзів)

Друзі мої, друзі мої,
Добре мені з вами!
Лежить сало на папері
І чарки рядками…
Чом я козаки вас скликав
У таку годину?
Чом вам хлопці я налью
Не одну чарчину?...

Бо разом ходили в садик, на один горшок бувало,
Ночували в лозах … Чом тоді нас не палили,
Як ми з корка на останній парті "амаретто" пили?
Не питали б козаки, що будемо пити,
А спитали б, хто за сало, огірки, помідори спілі,
Оце м'ясо чарівне, хто буде платити?, -
(Не хвилюйтесь, пригощаю всіх…)

Козаки мої ви славні, куди вас подіти!
Вірно я служу державі, та якби я знав.
Як то можна в держскарбниці гроші поцупити,
Я би вам, мої соколи, третину б віддав…

Послухайте…, ллється, аж шепоче
Горілочка, розслабляє очі,
Що скажу вам козаки, такі мої думи -
Випить з вами хочу…
Рад я бачити вас всіх друзяк моїх старих -
І…як сокіл над ланами!...
Друзі мої, друзі мої,
Добре мені з вами!

Ой, які гарні дівчата,
Які чорні брови,
Серце рвалося, сміялось,
Ступорило мову,
Ступорило, як уміло,
За темнії ночі,
За вишневий сад зелений,
За ласки дівочі…
Захотілось в таку днину
Козацьку громаду
З булавами, з бунчугами
Збирать на пораду...
Буг широкий - не зоране поле,
Це Синявщина моя, ревуть в полі корови,
Там родилась, гарцювала
Козацькая воля;
Лише там вночі на небі видно усі зорі…

Друзі мої, друзі мої,
Козаки, куди вас подіти!
Пригощав вас, напував вас -
Де ж мені вас діти?..
У Синяву ідіть, діти!
У Синяву рідну,
Попід Мшанцем та Пишками,
А я через Пасічну.
Там найдете щире серце
І слово ласкаве,
Там найдете щиру правду,
А ще, може, й славу...

Привітай же, моя ненько!
Старая Синява!
Моїх славних козаків,
Отака от справа!...

Сон козака

Хропить козак, волам не спиться
Тополі аж додолу нагина
Із під рубахи пуп торчить
В одній руці рушниця,
Другою бутель із сивухой обійма
І блідий місяць на ту пору
З під хмари ледве виглядав
Хропить козак і дівка йому сниться:
«Чорнява Галя, враг її зв’язав.»
Козак марудиться, вертиться
Ногами бутля вже обняв.
Так от: «Весь при параді, в орденах
Націлена рушниця
І шабля, наче в самурая у руках.
На зустріч вітер в пику віє, козак злиться
А шаровари в’ються, наче «большєвіцкій флаг»
(Залоскотали добре вже кобилі зад).
О, ось вже Галя рядом, кричить, у ворога плюється
Козак врагів руба, стріля з рушниці, кого і кулачищем добива
І Галю із полону визволя, та тільки сунув руку під спідницю…»
Проснувсь, от чорт б його побрав
Ну… похмеливсь, волів заправив, як годиться
І далі він чумацьким шляхом почухрав…

Сучасна Енеїда. Кредитна історія Енея

Еней суб’єктом був моторним
Кредиту жодного не брав,
Бо банкам не ходив проворний
Весь час у Кума позичав.
Та Кума жінка, склавши дулю,
Енея вигнала, як пулю.
Він, взявши паспорт, тягу дав;
Зібравши ще якісь папірці,
Нічого не сказавши жінці
П’ятами в банки накивав.

Він, швидко поробивши справки
По усім банкам попускав,
Знайшовши гаманець по товще
В кредитні спілки почухрав.
Та в банку дівка, суча дочка,
Розкудкудакалась, як квочка.
Енея не взлюбила – страх.
Та справку ще якусь хотіла,
Щоб його згода полетіла
В бюро кредитне щоб і дух не пах.

Енею в край потрібні гроші
І справку цю він підписав
У банку справку цю забрали
І по етапу передали.
Та більш за все Еней злякався,
Коли під скорінг він попався
Пів дня анкету заповняв.
Дядьки питання задавали
Усе у нього розпитали
І навіть хату описали.

Анкету у комп’ютер вгнали
Якісь там кнопки нажимали.
Потом все в ХМЛ попало
Зазіпувалось і по мережі Інтернет
Через веб-сервіс до Бюро помчалось.
Еней отримав в банку гроші,
Частину положив в калоші
Частину в шапку положив,
А решту в гаманець засунув.
Та у салон авто посунув.

Купив Еней СЛАВУТУ синю
Щоб дерть і буряки возити свиням.
До кума часто приїжджав
Навіть проїхатись давав.
Побачила кума це діло,
І в грудях жаба задавила,
Що пан Еней на поромах,
Куму узяв великий жах.
Еней второпавши в чім діло
До кума більш не заїжджав.

Прийшла пора вертать кредити,
В Енея в школу пішли діти,
І жінці сапоги прийшлось купити.
І за квартиру заплатити.
Еней кредит один прострочив.
Переживав не спав дві ночі.
А в банку все зафіксували
Історію кредитну сформували
Та негативну до бюро
кредитного швиденько передали.

Так от Еней заходить в хату
Бабулі пенсію бере й свою зарплату
Із ничок гроші витяга
Кредит вернуть банк вимага.
Прокляті вітри роздулися,
А жінка з лиха аж реве
Сльозами діти облилися
Енея за живіт бере.
Рішає хлопець щоб кредит покрити
Потрібно в інший банк за позикой сходити

Еней іздавна був дряпічка,
Почув в рекламі голосок
Що мов готівка та прилічна,
Як раз покриє борг кусок!
І миттю у славуту сівши
За руль схопившись, як за шию тещі
І вирнув з дому як карась
Мотор ревів в славути грізно:
І з під коліс аж дим пішов
Здалося знову фарт прийшов.

Еней зайшов у зал просторий
Кругом мобілки, телефони
Усі ведуть якісь розмови
Еней вглядівши вільну дівку
Шмигнув до неї дуже швидко
Усі проблеми розказав
Справки свої всі показав.
Дівчина справки всі взяла.
Еней тогді як народився,
Разів із п'ять перехрестився.

Дівчина, не послідня шльоха
Проворна, враг її не взяв,
В комп’ютер дивиться та вздоха
«Я щас в бюро на вас заявку дам»
В Енея подих затаївся,
«Ну все мабуть пропав»
Дівчина запит той зробила
Кредитний звіт в мить получила
«Нажаль шановний – неприємна новина
Історія у Вас кредитна негативна»

В Енея настрій в мить змінився
Немов зів оселедця та молока напився
Почухавши потилицю він зрозумів:
«Хто історію кредитну добру має,
Хто гарну зарплату получає,
Хто дорогі не купує дурниці
Тому спокійно в ночі спиться»

Сучасний Кобзар.Мені тридцятий вже минало

Мені тридцятий вже минало
Ягнят уже не пасли за селом
Гасить кредит грошей не вистачало,
Чи так мені чого було?
Мені так стидно, стидно стало,
Неначе голий бігав у саду…
Уже квартплату збільшили до краю,
А я ту гривню скоро прокляну.
Молюся Богу… І не знаю,
Чого вже зрілому мені
Не має де з сім’єю притулитись,
Чого таке життя було.
Не справжнє молоко, із сої сало
Без ГМО простіше нам жилось
І самогонка тіло гріла, не пекла!
Та недовго вона гріла,
Недовго хранилась…
Запекла, у горлі печія, лице почервоніло
І розум звільнило.
Мов прокинувся, дивлюся:
Сало почорніло,
Огірки солоні в банці
І ті помарніли.
Поглянув я на штанята –
Не мої штанята!
Обернувся я на хати –
У кредиті хата!
Не дав мені банк відстрочку
І хлинули сльози,
Горохові сльози!.. А дружина
З дитям на порозі
Недалеко коло мене
Мене проклинала,
І бачила, що я плачу.
Прийшла, закричала,
Взяла прута із лози
І пошанувала…
Неначе ногу повело,
Неначе все на світі стало
Моє… лани, гаї, під Києвом сади!...
І ми, жартуючи, ганяли
На лексусі туди-сюди.
Бридня!... А й досі, як згадаю,
То ногу зводить та болить,
Чому Господь не дав пожить
Малого віку в Межигірськім раю.
Іграв би гольф на зелененькій ниві,
Дурного в голову б не брав.
Не був би дуже говірливим
Людям завжди б допомагав!

Сучасний Кобзар. Причинна (Хохол на заробітках)

Реве та стогне Іван голодний
Сердитий, рукава він заката
Додолу арматуру гне високу
Цеглину на висотку підійма
Прораб московський на ту пору
З під каски оком виглядав
Неначе миша в чистім полі
То виринав то потопав.
Ще третю чарку не допили
Ніхто ніде не гомонів
Кацапи на майданчику ругались
Та Філімон Киркоров по радіо рипів.

В таку пору та під вербою
Зі стаканом чаю,
Що заварився кип'яченою водою,
Щось біле мелькає.
Може, вийшла біла гаряченька
Мужика шукати,
А може, жде Івана,
Щоб залоскотати.
Не гаряченька блукає -
То жіночка ходить,
Й сама не зна (бо муженьок на москальщині),
Що він там робить.
Так держава поробила,
Щоб менше скучала,
Щоб, бач, ходя опівночі,
Грошенят чекала
Від Івана молодого,
Що торік до Московья двинув.
Обіщався повернуться,
Та, мабуть, сім'ю покинув!
Не водкою покрились
Іванові очі,
Від цементу біле личко
Не вимиють слізоньки жіночі:
Москальскії стали тії карі очі
На чужому полі,
Українське сало з'їли, -
Така його доля.
Дарма щодня дівчинонька
Поросятко доглядає.
Не вернеться чорнобровий
Та й сальця не скуштує.
Не спробує домашню цукровку
Огірком не закусе,
Не на ліжко - на мішковину
Роботяга ляже!